Адже два з половинею роки Українцї зіставали ся без преси. Вона почала відновляти ся тільки перед самим зїздом, і через страшенну дезорґанїзацію друкарської та видавничої справи не встигла добре наладити ся й досї. Нїякої орґанїзації громадської опінії перевести не було змоги. Новозаснована Центральна Рада також до самого зїзду не встигла вийти з стадії власної орґанїзації і зайнята біжучими полїтичними справами, не могла удїлити багато часу й уваги підготовчій працї для зїзду. Вона постарала ся тільки, за недостачею української преси, розіслати яко мога більше повідомлень на місця громадським і земським установам і всяким орґанїзаціям, про які мала відомости.
Двері зїзду були відкриті широко, і до них потекла справдї густа лава нового елємєнту, серед котрого згубила ся стара ґвардія давнїйших українських орґанїзацій. Переважну більшість зїзду становив „новий чоловік“, який орґанїзував ся в останнїх роках, і ще більше — в останнїх тижнях, без преси, без орґанїзованої аґітації, більш стихійно, під давнїми рефлєксіями української лїтератури й публїцистики. І коли тим не меньше вся ся маса нового елєменту пішла так однодушно й одностайно, свідомо й дїловито — тут виявила ся, за недостачею підготовки, вся сила великого орґанїзаційного інстикту і хисту нашого народу, його вікової полїтичної мудрости, котру недурно звеличав на зїздї представник Тимчасового Правительства. Вона охоронила його істнуваннє серед найтяжших обставин його по-
