ними гаслами люде, які дуже тихо сидїли підчас попереднїх нагїнок на українство і стали виявляти незвичайну прудкість, тільки коли запахло в повітрі печеним.
Вони дїйсно виявляють велику готовість спихати „кацапів“ і займати їх місця з „присвоєним содержанієм, отопленієм, освіщенієм“ й всїми иньшими онерами. Але ся готовість їх не викликає нїякого спочутя в кругах орґанїзованого українства!
Ми навпаки хочемо задержати на місцях всїх старих користних, ідейних робітників, щирих прихильників свободи і демократизму, готових приноровитись до потреб нового житя українського народу і цїлої України. Коли ми виводимо свідомих Українцїв на провідні місця, то тільки для того власне, щоб дати новий напрям, нову орієнтацію дїяльности сих установ і орґанїзацій в умовах визволеного українського житя. Без усякої радости віддаємо ми на се дїло наших товаришів, відриваючи від нашої орґанїзаційної роботи, і вони приймають сї доручення, не як добрий кусок, а як малоприємний обовязок перед даною хвилею.
Потреби української національної роботи — орґанїзаційної, лїтературної й полїтичної — такі великі тепер, що стараємо ся відставляти від неї як найменьше сил, і тому завсїгди готові зіставити кожне місце в руках людини нам созвучної, суголосної, що стоїть на ґрунтї інтересів краю й його людности, признання прав і потреб української більшости, при забезпеченню прав меньшостей. Чим більше буде таких певних і суголосних, солїдарних з нами
