центра ваги в бік українського самостійництва. Про се самостійництво російські лїдери заговорили з думської катедри ще перед війною. Але вони самі й дали йому зброю в руки своєю хиткого, ухильчивою полїтикою в українській справі в сих останнїх роках українського лихолїтя. В теперішній хвилї прихильники самостійної, чи вірнійше сказати — незалежної України годять ся зістати ся на спільній плятформі широкої національно-територіальної автономії і федеративного забезпечення державного права України. Прапор самостійної України стоїть згорнений. Але чи не розгорнеть ся він з хвилею, коли всеросійські централїсти захотїли б вирвати з наших рук стяг широкої української автономії в федеративній і демократичній Російській республїцї?
З сим треба великої обережности. Се повинно бути ясно керманичам Російської держави!
Автономія — федерація! Широка автономія України в її етноґрафічних межах в федеративнім звязку з демократичною Російською республїкою. Се наша плятформа, се гасло, з котрим підіймають ся і стають безконечні лави українського війска, селянства, робітництва, молоди, інтелїґенції, і з ними плїч-о--
