воєнні, але всї взагалї вози в краю мають однакові колеса. Правительство означає всьому міру, уставляє знаки. Кождого девятого року історики всіх князівств мусїли зїздити ся в столицї держави і тут провіряти письменні знаки і їх вимову. Матеріальна культура дійшла вже дуже значного розвитку: про се свідчать вироби з бронзи і каміня (нефріту), які заховали ся до наших часів або звісні з рисунків старих китайських видань. Вже за 1200 лїт перед Хр. бронзове майстерство стояло високо. Жертвенні вази, миски, дзвони, ріжні прикраси визначають ся дуже делїкатною роботою, богатим орнаментом.
Але найсильнїйшим доказом високої культури служать все таки ті полїтично-фільософські системи, які зявляють ся в Китаю в серединї останнього тисячилїтя перед Хр. З них найбільшу популярність і признаннє здобула наука Кунфуцзи (Конфунія), але він не був ані єдиним, ані першим в тім родї; він, і так само старший його сучасник Ляоцзи, раз у раз підчеркували, що вони тільки нагадують і виясняють науку старших мудрцїв. Се були напів ретори і моралісти, учителї праведного житя, напів полїтики-публїцисти; вони заступали місце духовної жречеської верстви, котрої не було в старім Китаю.
Реліґійний елемент взагалї не був тут розвинений. Стара релїґія, культ неба — тянь (незвісного походження, може монґольського), зісталась офіціальною релїгією. Імператор уважавсь її верховним і властиво єдиним представником: тільки він оден приносить молитви і богослуження в храмі Неба, заступає перед ним своїх підданих, відповідає за них, і навпаки — його добрі і злі дїла відбивають ся на долї його підданих. Поруч сього головного божества Неба признаєть ся істнуваннє ріжних духів, небесних, земних і людських: сонце, місяць, планети, моря, річки, гори, держави, князївства, міста і села мають своїх духів, які впливають на житє людей. Духи померших людей — предків і героїв також служать предметом пошани. У народу служеннє духам предків властиво й являєть ся одинокою релїґією.
