під власть Єгипту й єгипетської культури (уже Середнє царство досягло до третїх порогів). Тепер же в часах упадку Єгипту тут орґанїзуєть ся осібна держава, яка потім поширює свою власть і культуру єгипетську (а пізнїйше грецьку і християнську) далеко на полуднє, аж до Абісінїї (що й виросла й зложилась потім під сими нубійськими і східнїми, арабськими виливами). В серединї VIII в нубійські або „ефіопські“ фараони поширюють свою власть і на сам Єгипет — але не довго попанували тут, бо з півночи насувала ся ще більша гроза, від нової воєнної держави — Асірії.
Асірією звала ся країна на середнїм Тіґрі, на північ від міста Ассур. Вона була під властю Вавилонського царства; з упадком його стає більш меньш самостійною державою. Головний елємент був семітський. Безнаставні війни з сусїднїми гірськими народами і хетською державою підтримували й розвивали в Асірійцях воєвничість. Вони здобули славу незрівняних, страшних і неодолимих вояків, які кохались у війнї й нїчого не знали понад неї. Їх памятки, настїнні картини, вирізані з каменя, їх написи й оповідання заповнені війнами різнями, убийствами. Вся увага їх царів зверталась на розвій воєнних сил і воєнноі технїки. Се перша вповнї воєнна держава, яка багато нагадує пізнїйший Рим. Визволивши ся з під власти і впливу сусїднїх царств, вона ступає на дорогу завойовань, щоб запевнити собі перевагу в Месопотамії і відкрити торговельні дороги на полудне і захід — до Середземного моря.
Вперше виступають вони з сим коло р. 1300, але той перший період завойовництва Асіріян не був анї довгий, анї не дійшов великого розмаху через внутрішнї, династичні замішання і через наплив нових семітських кочовників з полудня — Арамейнїв.
Ще коротший, хоч і сильнїйший був другий такий вибух завойовницької енерґії Асіріян — коло р. 1100, і потім знов наступає упадок Асірії, більш як на столїтє, до нового — ще більшого і страшнїйшого для всїх поблизьких народів піднесення її воєнних сил і трівкійших успіхів, з початком IX віку.
