небудь живини — птаха, звіря, змії, черепахи і таке ин., а се свичайна річ в початках племінного житя.
В дуже давнї часи, ще перед обєднаннєм в одну державу, тутешня людність, особливо те духовенство і вищі верстви, що володїли землями, дійшли й тут досить високої культури. Се показує їх господарство, їх будови й їх дослїди над оборотом сонця і зір на небі, котрий вони робили в звязку з розливами Нїла, бо від них залежало все їх хазяйство.
В звязку з великими впливами духовенства велику ролю в житю людности грає тут також піклуваннє про посмертне житє чоловіка — заходи коло забезпечення щасливого посмертного житя молитвами, жертвами, хованнєм в цїлости тїла по смерти. Нї у одного народу гадка про забезпеченнє посмертного істнування блаженного і щасливого не панувала так над усїми інтересами житя. І се характеристичне, що се посмертне істнуваннє забезпечувалось не якимись моральними заходами, праведним житєм, богопослушністю чи добрими дїлами. Такі понятя прийшли тільки потім, головнож напомагали на засоби матеріальні: на будову міцних, неприступних гробниць, на забезпеченнє від знищення тїла людини та його копій, щоб не зникло тїло, чи його образ, і не урвало ся зовсїм житє покийника, та на достарченнє йому всього потрібного для безжурного пробутку і оборони від гнїву неприхильних богів. Сила працї, уваги, засобів йшло на те, щоб тїло покійника вичистити, вимариновати, начинити ріжними ароматичними смолами й усякими спеціялами, які-б не дали згнити йому до решти; сила працї й дотену йшло на виготовленнє гарних покровів, гробу для мумії, її розмальовання, спорядження дла неї дому-гробівця і всеї обстанови для неї.
Розумієть ся, се все робило ся тільки для людей значних, владущих — сїрома обходила ся без сього. Але завдяки тому маємо з дуже раннїх часів нагробні памятки, в них сцени житя й написи, які вводять нас в тодїшнї відносини. На малюнках бачимо, як Єгиптяне господарили, орали і сїяли, пасли худобу, їздили і воювали, на стїнах
