рах збирають ся цїлі біблїотеки і архиви такої лїтератури і всяких дїлових документів, і молоді новики проходят тут довгу науку, поки наберуться всеї премудрости.
На наш теперішнїй погляд ся мудрість переважно небогато варта. Правда, і тут трапляють ся деякі цїнні, правдиві відомости, напр. з астрономії, ґеометрії, які перейшли потім з рук до рук і в европейську культуру (подїл року на місяцї і на семидневні тижнї, які й досї задержали імена семи небесних світил сумерійських, подїл неба на 360 степенїв і т. ин.). Але далеко більшу ролю в сїй мудрости грали ріжні молитви, замовляння, ворожбитства против злих духів, против усяких чарів: віра в них грала велику ролю в якімсь взагалї понурім світоглядї сих людей, і отся сумерійська премудрість мала велике поважаннє у пізнїйших народів Месопотамії. Вона заховувала ся цїлими тисячилїтями, і за для неї довго ще потім училися сумерійської мови, як уже вона сама вимерла.
Старі Сумерійцї були народом незвісного племени, і не знати звідки вони прийшли; вони не були Семітами як Вавилоняне, Євреї, Араби (по імени біблїйного Сима в науцї ся група народів зветь ся Семітами). Мова Сумерів не такого устрою як у Семітів, а як у народів північної Азії. Чи були вони тим самим народом, що виробив стару хліборобську культуру Сенаара, не знати; тутешні патесі в кождім разї показують на якесь старе, незвісне нам завойованнє сього краю — хоч і сї патесі не були ще Семіти.
Семітів бачимо в IV тисячилїтю в північнім сусїдстві Сенаара, там де Евфрат і Тіґр сходять ся найблизше. Край