Видрукуваний отсе збірник повстав з курса, читаного в Львівськім унїверситетї в зимовім піврічю 1894–95 шкільного року: оголосивши курс про жерела давньої руської істориї, я попри загальних характеристиках прочитував в перекладї головнїйші уривки жерел, об'ясняючи їх. Виходив я з того переконаня, що лише безпосередня знаємість з жерелами, на яких будують ся виводи історичної лїтератури, дає знання ясне, міцне, виводить з-під неминучої без того залежности від субєктивизму тієї чи іньшої історичної працї й дає можливість ориєнтуватись в науцї незалежно від різниць і перемін в поглядах, які заходять в істориоґрафії. Тим часом в сучасних обставинах така знаємість трудна, майже неможлива навить при помочі середнїх біблїотек – в такій мірі наші жерела розкидані в найріжнійших видавництвах, часто рідких, мало приступних, збірників же, що зводили б до купи те що належить до істориї Руси, дуже мало (розумію стародавнї Memoriae populorum, важний збірник арабских письменників Гаркави, розпочаті витяги з класичних авторів Латишова) і нї одного такого, щоб обіймав всю цїлість джерел рускої істориї. А за браком такого приступного зводу трапляється нерідко, що люде навіть близше обізнані з істориєю знають те чи іньше жерело лише з імени і не відають, як єго відомості в дїйсности виглядають.
Се й понудило мене забратись до уложеня й виданя сього збірничка. При тім мав я на думцї в першій лїнїї молодїж унїверситетску, але крім неї й усїх, хто забераєть ся до глибшого й самостійнїйшого студієваня істориї Руси. Призначуючи отже свої „Виїмки“ для ширшого кругу, уважав я потрібним їх коментирувати, а то головно щоб вказати на історичну стійність їх і в чому треба – об'яснити.
„Виїмки“ призначені були до друку в львівскій педаґоґічній часописи „Учитель“, де й була видрукована їх більша частина (1894–1895 p., глави І–XXI). Уважаючи на се, треба було дбати про зменьшенє збірника що до обсягу, для чого вибирались лише найважнїйші уривки; годї було й подати оріґінальні тексти, що для загально-приступних мов, латинскої і грецкої, властиво було б пожаданим.
Видрукований тепер випуск обіймає період до половини XI в., до часу, коли з'являють ся свійскі, тубильні жерела, аґіоґрафічні й історичні, й із тим разом головна вага в студиях історичних переносить ся з памяток чужих на тубильні. Для перекладу я користав по можности з найлїпших видань, а для текстів арабских, жидівских й ісландских – з перекладів; не малу прислугу при тім віддали менї збірники Латишова і особливо – Гаркави. В перекладї я старав ся триматися можливо близько тексту; лише кілька другорядних подробиць у Арабів мусив я задля їх реалїзму упустити.
Грушевський хутір, 13 (25) VIII 1895.