відносин досліди в сім напрямі повинні повестись з новою енерґією, як росийськими так і українськими вченими. Але разом з тим весь літературний інвентар старої доби мусить бути підданий сильнійшим, детальнійшим та ріжностороннійшим, краще орґанізованим студіям, ніж досі, — щоб з нашого запасу, яким ми розпоряжаємо, взяти як найбільше для вияснення загальної еволюції старої літератури, її відносин до устної словесности і звязків з нею, її соціяльного і культурного підкладу, з одної сторони, а з другого боку — її становища супроти літератури і традиції поза-української. Безсумнівно, в сім напрямі ні росийські, ні, тим меньше, українські дослідники далеко не зробили всього того, що можна і треба зробити, аби взяти від наших памяток все, що вони, при всій фраґментарности і припадковости свого добору, можуть дати для висвітлення культури, духового житя і словесної творчости старої доби. Я ранійше підчеркнув, що становлячи супроти устної творчости лише невеликий сеґмент, обмежений доволі тісними кругами книжних списателів і почитателів, книжні памятки мають ту дорогоцінну прикмету, що в автентичній формі доносять нам документи часу і творчости, які дають змогу по ним реституовати її в ширших розмірах, подібно як кістка палєолітичного звіря в ґеольоґічній верстві, як автентична фраза законсервована в фоноґрафі. З сього погляду памятки старої письменности мусять в повній мірі і обсягу бути використані дослідниками старого житя і творчости. В мірі далеко повнійшій ніж досі!…
Особливо дослідниками українськими, я підчеркую се. Досі українські наукові сили розмірно мало займались як історією, так і словесністю нашої старої доби. Почасти се тому що її памятки зберігались поза Україною, в ріжних приватних і офіціяльних росийських збірках, до котрих приступ стороннім людям, не приналежним до росийських установ, бував нераз дуже утруднений, — українська ж наука розроблялась якраз людьми не офіціяльними і навіть „політично непевними“. По части тому також, що стара українська історія і словесність все таки студіювалась, і то сорозмірно обєктивно, в росийських наукових кругах. В перших стадіях росийської наукової роботи, офіціяльні академічні наукові сили звернули особливу увагу на розробленнє старої доби. Історія ж і література України пізнійших часів або лежала облогом, або освітлювалась занадто тенденційно і анті-українсько. Через се свідомі українські дослідники, які мали енерґію і змогу до праці, брались головно до часів пізнійших; для ста-
