Цю сторінку схвалено
Колись.
Мої гадки блукають
Стежками давних літ
І з тугою збирають
Любови звялий квіт.
Дарма — ні з чим вертають,
Дарма — вони шукали.
Лиш серцю нагадають,
Що дні весни пропали.
Мої гадки блукають
І линуть ген вперід
І лугами збирають
Надій пахучий квіт.
Казали їм „вертати“,
Казали їм „забути“,
Казали їм „вмірати“.
Любови не вернути…
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/8/8a/%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%92%D0%B8%D1%88%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B9._%D0%9C%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C_%D0%B4%D0%BD%D1%96_%281921%29_-_c.13.jpg/40px-%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%92%D0%B8%D1%88%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B9._%D0%9C%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C_%D0%B4%D0%BD%D1%96_%281921%29_-_c.13.jpg)