Сторінка:Минають дні.djvu/27

Цю сторінку схвалено

Нехай! Прийде хвиля і воля
Увільнить нас з ганьби ярма
І лекше знесу я недолю
І скажу: пропало, дарма.

Умру я від жалю, ох, знаю!
Та долі собі не молю,
Бо в серці розраду кохаю,
Що в сині героя люблю.