Сторінка:Минають дні.djvu/21

Цю сторінку схвалено
Хвилі…


В житті є дивні хвилі…
Колишуть нас, мов филі,
 на морі…
І радість в серце гляне,
Всміхнеться, та зівяне
 і змеркнуть зорі…
В житті є дивні чари.
Майнуть мов небом хмари —
 ті білі хмари
Любов нераз засяє
Про чар тих хвиль згадає,
 про дивні дари…
І мрії за тобою
Полинуть самотою —
 як білі хмари…

—  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —
Білі хмари,

Дивні чари!
З вами, з вами линуть з далі,
Всі мої надії.