Цю сторінку схвалено
Осінь в горах.
Осінний вітер в просторах сіє
І жаль по горах ростилає.
Буковий ліс заржавів, червоніє,
І журиться, зітхає і конає…
Легінь стоіть задумався і мріє.
І меркнуть перед ним осінні чари;
А вітер плаче і по дебрах мліє.
По небосхилі тужать сірі хмари…
І сум холодний з хмар на гори кане
А син Карпат склонився і ридає…
Бо жаль йому, що вся краса зівяне,
Що все, чим жив, минається, вмірає.
_-_c.17.jpg)
