Цю сторінку схвалено
Осінь в горах.
Осінний вітер в просторах сіє
І жаль по горах ростилає.
Буковий ліс заржавів, червоніє,
І журиться, зітхає і конає…
Легінь стоіть задумався і мріє.
І меркнуть перед ним осінні чари;
А вітер плаче і по дебрах мліє.
По небосхилі тужать сірі хмари…
І сум холодний з хмар на гори кане
А син Карпат склонився і ридає…
Бо жаль йому, що вся краса зівяне,
Що все, чим жив, минається, вмірає.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/6b/%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%92%D0%B8%D1%88%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B9._%D0%9C%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C_%D0%B4%D0%BD%D1%96_%281921%29_-_c.17.jpg/50px-%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%92%D0%B8%D1%88%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B9._%D0%9C%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C_%D0%B4%D0%BD%D1%96_%281921%29_-_c.17.jpg)