в люде. Цілого мого житя мало, щоб той довг заплатити, довг за хліб, котрий мої хлопські родичі відняли собі від рота.
Свого ярма Іван Франко не скинув до смерти. На своїй службі він видержав до краю, сорок літ, доки не впав без сил зломаний тяжким житєм і тяжкою недугою. Тих сорок літ його житя, то був один важкий і неустанний труд, один великий і крайний подвиг на службі свому народови, свому краєви і своїй нації.
В час тяжкого лихоліття і в годину великої потреби віддав їм Іван Франко труд свого житя.
Галичина була і єсть найбіднійший і найбільш нещасний український край, перенесла на собі найдовшу і найтящу недолю польського панованя. Довговічний польський режім довів край до повної руїни, установив над ним самовладне право шляхецької самоволі, забрав для панів селянські землі і вигнав селян на панщину. Те історичне надбанє Польського Королівства перейшло без зміни під теплу руку Австрійського Цісарства. Край лишився бідний і темний, з усім шляхецьким соціяльним і правовим ладом. Ще під контролею австрійського уряду пани вспіли заграбити собі селянські ліси і пасовиска, руйнуючи селян раз на завше. Навіть бурхли-
