літь, який успіх газет, брошюр, промов, закликів, віршів? Який слід лишив по собі його каменярський молот, його великий труд на службі народови, краєви і нації? Де та велика зміна, для котрої він страждав і трудився?
Зміни в нашім народнім житю не видно. Не вичерпав Іван Франко своїми двома руками тої глибокої нужди, горя й тьми, що залили галицькі села. Не розбив тої скали, що налягла на мужицькі плечі. Всім трудом свого житя найвірнійший мужицький син не здійснив своєї молодої мрії, не здобув українському селянству в Галичині ні землі, ні волі, ні світла. Лишилося шляхецьке панованє, урядницькі притиски і сілська бідність і безпомічність. Лишилися села невеселі, похилені хати і зморені люде, непосильна праця, визиск, нужда, безпросвітність, сліпа віра, бідні надії і велике горе.
Не здійснилися навіть ті неустанні заходи Франка, щоб громадську діялність в Галичині, українську політику, звязати з соціяльним і політичним визволеннєм народної маси, передівсім селянства. Яких-би національних, радикальних, а то й соціялістичних програм не мали теперішні українські партії в Галичині, так на ділі ні одна з них не має в собі змагання до основної соціяльної і хочби тільки політичної переміни. Продов-
