Творив українську науку і соторив її в Галичині, досліджував минуле й сучасне українського народа, його культурну, соціальну і політичну історію, його житє від староруських пісень і казок аж до теперішного економічного положеня селянства. Збирав для будучої науки матеріяли археології, етнографії і фолклору.
Писав повісти, оповідання, драми, ліричні поезії, вірші, був перший не провінціональний галицький, а великий український поет ,спільний для всеї України.
Лишив по собі сотні книг і книжок, тисячі статів і всю велику та невидну працю в громадськім житю і наукових товариствах, на зібранях, нарадах і засіданях.
В труді важкім і руйнуючім, неустаннім і різнороднім без міри, згоріло все його житє. Здається, наче трудом своїх рук і мозку, пожертвованєм всего житя він хотів відробити і відкупити все що за сотні літ було занедбане й утрачене ледачими попередниками.
А якіж результати?
Для будучих поколінь України лишаться результати наукової праці Івана Франка, його досліди давної й нової української літератури, історії, фолклору, етнографії, археології. Для пізнаня українського народа, його минувшини й теперішности, Франко зробив
