впали кайдани з рук і ніг, але мужицький ум визволився з пятьсотлітної неволі.
Головним радикальним агітатором був Іван Франко. Редагуючи селянські газети, пишучи агітаційні брошури, перекидаючись з воза на віз і з села в село, він платив свій довг народови. І разом з тим, проклятий націоналістами і зневажаний патріотами, він робив живе діло українського народного відродженя.
Відроджене українського народа в Галичині не таке давне як пишеться по книжках. Воно ще не почалося тоді, як перший раз в галицькій церкві священик сказав свою проповідь не по польськи, а по українськи. Воно не почалося ще й тоді, як перший галицький писменник перестав калічити німецьку мову і покалічив свою рідну, пишучи славословіє цісареви на іменини. Воно почалося щойно тоді, коли перший український мужик Галичині почув себе чоловіком.
Радикальний рух заворушив українські села. По містах росла в силу польська соціял-демократія. Серед польських селян кріпшала демократична опозиція так званої людової партії. Здавалося, що вже на виборах 1897 року спільні зусиля зломлять шляхецьку перевагу в Галичині. Та сталося не так. Намісник граф Бадені, той самий за котрого
