Сторінка:Микола Цеглинський. Іван Франко. 1918.pdf/26

літичної волі і інтересів. І хоч її політичні успіхи були невеликі, так радикальна агітація зробила цілий переворот в тисячах мужицьких душ. Той безпомічний, безпорадний і безпросвітний галицький мужик, принимавший доси свою нужду як допуст божий і безвихідну конечність, раптом побачив її причини і вихід з неї. Той мужик, що доси хиба в чарці горілки міг найти собі хвилю потіхи, раптом почув моральну полекшу в тім щоб зійтися і заявити про свої кривди і потреби. Забитий і заляканий, що доси гнувся і дріжав перед кождим паном і підпанком, раптом пізнав свою силу. Той мужик, на котрого доси його пан дивився як на худобу і його піп як на пяницю і лінюха, почав виявляти високі прикмети ума і характеру. Наче з під землі виростали самі селяне агітатори, нераз обідрані, босі, бувало й неписменні, та вміючі просто, розумно і дотепно росказувати про мужицьку долю й недолю і розносити по селах добру новину. З усіх кінців Галичини горнулися за нею селяне, сквапно принимаючи кожде слово науки і просвіти, щиро витаючи всякий щирий замір і добру золю. За загальну справу вони жертвували собою, переносили урядовий терор, судові кари, знущаня жандармів і арешти. Під впливом радикальної агітації роспростували ся мужицькі хребти, провиділи очі, і хоч не