зету давали гроші польські пани і австрійське правительство. Не могучи здушити українського руху, вони задумали дати йому вигідний для себе напрям, відвернути увагу галицьких Українців від астрійсько-польської кривди в Галичині до російської кривди за кордоном. Зиськ бувби очивидний. Росії воно не зашкодить, як заховані у Львові патріоти лаятимуть її ізза тисяч миль, а в Галичині уряд і шляхта будуть мати спокій перед українською агітацією. Тай ще була тоді небеспека війни з Росією і австрійське правительство хотіло дешевим коштом погодити ся з Українцями.
Підготовивши грунт Правдою галицький намісник граф Бадені від імени правительства предложив Українцям згоду. Правительство давало їм скільки формальних уступок: скільки університетських катедр, гімназій і народних шкіл, скільки мандатів в парляменті і соймі враз з тихою обіцянкою, що на виборах піддержить їх навіть жандармською помічю, скільки вищих урядових посад буде обсаджено урядниками Українцями, українська мова матиме деякі права в публичнім житю, уряді і школі, будуть поміщені українські написи на урядових будинках, і передівсім, — правительство возьме під увагу слушні домаганя Русинів. За те українські політики мають жертвувати селянську справу, не бу-
