де кріпко держалися старих звичаїв. Молилися в церкві, пили в коршмі і на виборах вибирали шляхтичів, за пятку або за вязку дров.
З того моря тьми добувся молодий Іван Франко на верх, до світла, і з почутєм твердого обовязку подати помічну руку погибаючим братям. З тим бажаннєм прийшов в 1875 році в львівський університет, шукати доріг і товаришів для своєї праці. У Львові, в центрі галицького житя, він раптом опинився в українській громаді занятій безконечними сварками, як не за особисті справи, так за мову, правопись, народність і обряд. В тих сварках не міг найти ні ладу ні ціли, ні відповіди на томлячі душу питання, ні виходу для народного горя.
Той вихід показав йому Михайло Драгоманов в соціялізмі. Під впливом Драгоманова Франко познакомився з демократичною і народницькою великоруською літературою, з західно-європейською наукою, з тогочасними працями по соціології і економії і соціяльним рухом в Европі, і став соціялістом. Соціялізм мав рішаючий вплив на його особисте житє, діяльність і відносини до громадянства.
Передівсім дякуючи соціялізмови великий поет Іван Франко став українським поетом, а не великоруським або навіть москвофілсько-жаргоновим. З початку він хитався
