польською шляхтою і бюрократією. Малочисельні і без політичної сили вони надіялись здобути їх вірною і покірною службою правительсьтву. В кождій справі піддержували його інтереси і були готові погодитися навіть з галицькими порядками і польськими панами. Українське відроджене в Галичині ні кришечки не перешкодило крайному сервілізмови перед правительством, котрий зрештою не перевівся по нині.
Та не дивлячись на всю вірність і покірність галицьких Українців, конституцією 1867 року правительство віддало їх під повну польську власть в парляменті, соймі і адміністрації. Без піддержки в правительстві і не маючи грунту в народі галицькі інтелігенти втратили всяке політичне значінє, та проте не покинули політики. Тільки зневірившись в австрійській ласці дехто почав шукати російської.
Поміж народовцями і москвофілами велася завзята боротьба, звичайними в темній і морально не твердій суспільности способами, з доносами, підкопами, злобою і зрадою. На вні йшли безконечні сварки за мову, національність, азбуку і обряд. Чи писати фонетичною чи етимологічною правописею, хто русскій і хто руський, коли в церкві клякати і скільки раз хреститися. Різниця поміж обома партіями була дуже неглибока. Народовці мі-
