… Ах, я знаю: це Жовтнева тайна. Відкіля вони вийшли — це Жовтнева тайна.
… Сьогодні в степах кінноти не чути, не бачу і „кота у чоботях“.
Відкіля прийшов туди й зник.
… Зникли, розійшлись по шляхах, по кварталах, по глухих дорогах республіки.
„Кіт у чоботях“ — це муралі революції.
І сьогодні, коли голубине небо, коли вітер стиха доскочить мою скроню, — в моїй душі васильковий сум.
?
Так! Я хочу проспівати степову бур'янову пісню цим сіреньким муралям. Я дуже хочу але —
— Я не можу: треба щоб була пісня пісень, треба щоб був —
— Гимн.
Тому і васильковий сум: хіба я створю гимн „коту у чоботях“, щоб понести цей гимн в глухі нетри республіки?
Хіба я створю гимн?
|
|
От ії одіж:
— Блуза, спідничка (зімою стара шинель), капелюшок, чоботи.
Блуза колір „хаки“, без гудзиків, колір „хаки“ — це ж зелений, а вся революція стукає, дзвенить, плужить, утрамбовує по ярках, по бур'янах, біля кузні, біля шахти — де колір „хаки“.
Вся революція без гудзиків, щоб було просторо, щоб можна росправитись, зітхнути вільно на всі легені, на всі степи, на всі оселі…
— на ввесь світ!
