пожежи: стоїш на руїнах — важко, бо смердить трішки і нагадує… та треба жити.
Карк нервово кинув:
— Після пожежи не смердить!
Шкіц уперто заявив:
— Після пожежи маленький дим і… смердить.
І розійшлись.
Знову наростала злість. І на Шкіца. Був самотний, сунула непереможня жахна стихія: степова пожежа… А потім буде дим. Крізь дим вирисовується дірка на чолі…
… Цілу ніч горів степ, бігли отари товару, ревли, і душно було в повітрі..
Так снилося.
Справа посувається до розвязки. Як ви гадаєте, чим закінчиться новела? Американці не читають творів з нещасним кінцем, слав'яне — навпаки — така вдача в тих і других. Я буду щиро казати: я сам не знаю чим закінчиться вона.
Проте над новелою я працював чимало. Я нарочито не знаю, чим вона закінчиться.
Я не хочу бути звязаним. Я хочу творити по-новому. Все-таки новелу мою дочитайте — інтересно, до чого я прийду?
Уривок із мого щоденника. Думав про сучасну українську белетристику. Думаю так: іде доба романтизму, — не того, що ви думаєте. Хто цього не зрозуміє, багато втратить. Реалізм прийде, коли із робфаків вийдуть тисячі, натуралізм — коли конче запаскудимо життя.
