Так от, революція творить новий побут, і треба писати революційний побут. Єсть ще пролетарська поезія. В українській літературі вона утворює добу, а може епоху…
У мене, як на сеансі на користь голодних, в антрактах — „на користь“. Між иншим — читайте оповідання на тему „голод“ — це корисно.
… Про вічність твору: де тенденція — межа ії, де рафінована художність. Я хочу, щоб твір мій був вічним і величним… Пролетарська поезія — не метелик… Яка загальна композиція моєї новели?.. Важко торувати… твердий грунт, реп'яхи… Коли я вийду з літератури минулого?..
Відчуйте змагання мого класу! Мій клас — пролетаріят — по крови в бур'янах і на шляхах боротьби за волю, рівність і братерство.
У редактора Карка очі, як у Гаршина, а очі Гаршина писав Рєпін, а Рєпін оголошував себе за українця, і Нюсі здавалось, що в очах Карка — степи. Крім того, вона часто читала Бьольше, може й тому степи.
Стояли ясні дні і проходили ясні дні. За міськими левадами сторожили простори і було просторно, а на душах темно. І на тих і на других, і переможці і переможені — а хто переміг? Це редактор Карк думає. Усі були похмурі, того й театри так повно заповнювала публіка… республіка… ха!.. — це редактор Карк думає.
На заняття ходив вже пізніш відповідального. Вчора зійшлись в кабінеті.
Відповідальний каже:
— Читали „Росію в імлі“ Уельса? Хай тепер радіє — на вулицях весело — магазини всі одчинено.
