З Лопані дмухало вохкістю.
Лопань теж має свою історію: на березі багато калу і дохлі коні, а учителі гімназій і досі ловлять удочками рибу і думають —
про минулі дні, коли фунт білого хліба коштував 3 коп., а півпляшки — 24.
Лопань теж має свою історію — вона не знала революції, вона не бачила революції, біля неї проходять червоні крамарі, на ній теж зрідка появляються кайори. Розмова:
— Що за світла ніч, а на душі темно; нема простору. Чека. Госпуп. Ех, ти життя прокляте!
Другий голос:
— Нічого. Сила за нами. Ха! Обиватель. А обиватель — хвиля, девятий вал. Регулятор. Піднявся високо, а ну бо нижче! Не хочете? Себе виніть. Ми теж де що знаємо. Налетів обиватель — і човен поринув. Обиватель регулятор.
З Лопані дмухало вохкістю.
Мої любі читачі! — простий і зрозумілий лист. — Я боюсь, що ви мого новелу не дочитаєте до кінця. Ви в лабетах просвітянської літератури. І я поважаю. Та кожному свій час. Творити то є творити. Да. Соловей — от як дерева здалека пухкі, а між дерев біліє, а біля дерева зарясніло — солов'ї не однаково співають, прислухайтесь. Свої Моцарти, Бетховени, чув і Лисенка — солов'я. Переспівувати — не творити, а малпувати. І читач творець, не тільки я, не тільки ми — письменники. Я шукаю і ви шукайте. Спершу від новаторів — і я теж — це нічого: від них, щоб далі можна. А твір мій буде цілком художній — треба
