Але Вівдя обрізала:
— Який ти анархіст? Досить похвалятися.
— Дюнічко…
Не хотіла говорити.
Христя підвелась і заломила руки.
Христя така маленька дівчинка, хоч їй і 26 літ.
Вівдя накинула на плечі хустку і пішла з Христею на зібрання комгуртка. Там сиділа оддалік — безпартійна — і слухала. Вона завжди була на партійних зібраннях.
|
|
В гостинниці ще жила баба Горпина. Служила на кухні — картошку чистила. Був у неї і чоловік. Чоловік мав орден червоного прапору — на фронті праці одержав. Чоловік був дуже ледачий і нічого не умів, крім як похвалятися. Горпина була товста баба й євангелістка.
Коли хто спотикався, вона казала:
— Це вас господь Ісус Христос наказав. Значить вам треба молитися.
А коменданту гостинниці вона радила:
— Заглянь, моє чадо, в євангеліє од Матвія.
Комендант „гнув“ матюком і т. ин.
… Почистивши картошку, Горпина піднялась на другий поверх. І сьогодні вона чекала. Так, вона чекала.
Цю ніч їй снились сни золоті, як ризи господні. Приходив Христос.
… Такий золотий, такий золотий!
Думала — це добрий сон, і згадала серпневі колосся біля сусідського тину… Проте сусідський тин був 30 років тому.
