Хая дивиться в трюмо і чує: Яблучкина знову вистукує закаблучками. Тоді Хая знову пішла до Зої і сказала з обуренням:
— Це ж хамка!
Це про Яблучкину. І росповіла:
— Хіба я раніш так жила? Тепер що? За ідеї. А перший мій чоловік був директором у заводі… Да…
Хая задумливо подивилась на Зоїну маму, а Зоя уважно, перелякано слухала.
— А що вона, ця Яблучкина? Потаскушка! Ну візьми: я ж Райського добре знаю… Ти його раніш бачила з нею?.. Ага! Ти-б подивилась: він негліже, а вона перед ним, як сучка хвостиком. Ну, а потім росфуфирилась… Розумієш? Амури.
І відзначила з докукою:
— А він — дурень. Радий за всяку ціну одкараскатись від неї, і не знає як. Боїться скандалу. Ех, ти, теоретик!
… Виходив полудень до Зоїного вікна. Закричали в коридорі Зоїни і мамини діти. В саду „Гастроль“ йшла репетиція, кінчалась репетиція, а за силуетами димарів курів шлях.
… Подзвонили. Це Карло Іванович приніс обід. Зоя перелякано дивиться на маму, підморгує мамі, щоб не прохала у Хаї лишків Хаїного обіду. Мама похитала головою і пішла одчинити двері. А Хая пішла до себе.
… Обід починається, почався звичайно з того, що Хая не задоволена з обіду. Дивується: чому досі не видають шоколаду? А від борщу смердить старим салом.
Карло Іванович:
— Це-ж, дєтошька, боршь, боршь всігда з старім сальом.
