Зоя, сім'я Зоїна. Зоя дивиться перелякано. У неї чоловіка нема (був), у неї солдатський пайок і мільйон (5 коп. зол. валютою) жаловання в місяць.
Зоя дивиться перелякано: єсть вулиця, єсть вітрина напроти. Колись у вітрині було порожньо, а потім появились дамські капелюшки, і Зоя трішки забула Маркса.
Хая сказала:
— Бачеш і живеш, дурочка. А тоб жила в конурці. Що значить протеже? Це мені дякуй.
Зоя дякувати не знає, а мати каже, що хліба нема на сьогодні і (о жах!) не варили кулішу в ескадроні: Зоя працює в ескадроні.
І сказала Хая:
— Ну, слава богу, скоро вже поїду в Ялту.
А потім додала з докукою:
— Тільки нудно з ним. Ах, як нудно. Я вже і так, і сяк, але не можна покинути… Ну як я буду жити без совнаркомки?
Це про Карла Івановича…
А на покрівлі латають покрівлю. З'їли літа покрівлю, бо проходять літа і не вертаються.
А на краєвиді акварелі і силуети церков, силуети будівель, димарів…
Іще маленька справка:
Хая уїзжає з Карлом Івановичем в Ялту через ½ тижня, а Яблучкина з Райським на Кавказ за 2 дні.
Хая пішла в свою кімнату і стала напроти трюмо. Подивилась на себе.
На покрівлі латали покрівлю: стук! стук! З'їли літа покрівлю…
… Пахло розтопленим салом.
