Карло Іванович „шьо“ — прибалтійський акцент: „шьо“. Христосик Карло Іванович, во благообразії: русява борідка, а в сірих очах смирення: (вода біля латаття тихо струмкує).
Хая показала пальцем:
— Там я напісяла, візьми винеси.
Карло Іванович заметушився, спотикнувся, схопив „генерала“ і вискочив.
… А тепер —
а тепер Хая лежить на канапі. Карло Іванович, коли розсердиться: — Ах, ці жірні шеншіні… (здається: жірні женщини всюди, навіть, де цвіркун точить крильця, навіть сняться — всюди… жірні шеншіні…).
Карло Іванович увійшов з порожнім „генералом“ і поставив його обережно під кровать.
І сів… і не сів…
Хая сказала суворо:
— Іди. Можеш ітти. Можеш сьогодні не приходити.
… Коли б'ються півні, а потім один тікає, тоді одному чуб настовбурчений. Так і Карло Іванович.
Карло Іванович пішов, він не розсердився, стримав себе, тому що він північний чоловік, а на півночі довго холодно.
А прийшов сюди через ½ години (на 5 хвилин) Райський — живе за стіною. Райський прийшов сказати:
— Єрунда!
Єрунда: пишуться тези, тезове царство. У Райського тезовий стіл, спеціяльно, стоси. — Я здихаю! — Єрунда. З жахом: — Що ви робите? — Єрунда!.. — Не думаєте ви цього: коли тези згоріли, тоді вилетіла з них. літера „з“, поширяла над землею і сіла на своє одвічне місце. І пішло згучати у другім таборі:
— З-з-з-з-з-з-з!
