в гнізда братерських комун федерації. Румпель в наших руках. Ганьба нудьгуючим! Смерть неврастенії. Комуна ще раз салютує своїм буйним переконання: шлях важкий, але шлях — до комунізму. Гряде час світової революції. Слава комунам федерації! Слава Чумаківській комуні!
В комуні крик:
— Слава!
— Слава!
Екзальтований Андрій скочив на стіл, приймає позу диригента і заводить:
— Чуєш, сурми заграли!
… — Слава! Слава!
… А потім сідають пити чай.
… Манастирський годинник:
— Бов! Бов!
… Зі сходу надходить синя гроза. Пів неба обхопила важка хмара. Завмерли дерева. Ні шелесне! Далеко гримає, а блискавиці ріжуть безкрайї степи.
Ой, буде горобина ніч! Буде!
… Мура похилила голову на Андрієве плече, а Андрій в задумі. Бідний хлопчисько: гігантські образи ріжуть його мозок — він поет. Завтра почуємо від нього чудову поезію: „громовиця“.
… Зі сходу надходить синя гроза. Іванов сидить за ломберним столом, але там не карти, а звичайнісінькі інструкції: треба переробити і розіслати завтра по волостях.
Же:
— Іване! подивись — гроза!
— Не мішай, Же!
Мура натхненно:
