Андрій наставляє вухо і уважно слухає. Варвара починає знову…
… Значиться, в комуні живуть ще такі особи: 1) Іван Іванов, 2) Же, 3) Мура — (останні дві Бобчинський, Добчинський: зріст), 4) Йосип Гордієнко — безпартійний (і Андрій безпартійний). Здається, всі.
Проте забув: коли теплінь, а в манастирськім саду пахтить медом, в комуні завше гніздиться сторонній люд. Словом так: бувають товариші з сел і губерніяльного міста. Зімою сторонніх мало.
А сьогодні весна. Розумієте? Буйна, арештанська весна. У-ух! щоб тобі… Сьогодні весна, мов голуба тянучка: їв би й дивився без кінця… Д'ех, моя коханко! Дай візьму тебе в свої залізні обійми: твоє волосся пахне, мов виноградне вино.
… Прилетів традіційний соловей, порозчиняв вікна: — правильно!
… А в їдальні дві дошки: чорна й червона. На чорній написано:
„Товаришка Же за буйство“.
На червоній написано:
„Товариш Андре за“… (далі розвезено пальцем).
… Же надто неспокійна. Же — циганочка. А Іванову співає:
— Мій симпампончик і вкраїнофільчик.
Тоді Мура каже:
— Ах, моншерамі, це-ж моветон.
Розшифровую:
Іванов пітерський слюсар, а вкраїнську мову знає краще вкраїнців. (Буває!). Так міркує: нацсправа мов уюн (це, здається, у Кавцького), а на мову — плювать! „За якою наказуєте? За китайською? — Будь ласка!“ Але Іванов каже.
