Син чоловічий йде!
За кроком крок —
іде!
І сниться йому море
і сниться йому шторм.
А він такий похмурий…
Але він все поборе!
Але він все поборе!
Аякс… Аякс…
Під дзвони криці
і мислі — птиці
— понеслися.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
|
…А із землі — пілнявся гул…
Куди цей гук? Куди цей гул
великого із велетенських князя?
Я зачарований стояв —
сімфонія досвітня — почалася.
