Хто з вас знає смак терору,
побував у безодні громів?..
Я дивлюсь швидко-льотним зором
не на сотні — мільони миль.
Для мандрівника моря води,
громовиці, жах, смерчі —
для воскресшого тільки польоти
іще далі, туди, в далечінь.
Так навіщо-ж на мить зупинятись
не сказати, що плоть, а що — дух.
Я сестра і скорботная матір
із журбою своєю бреду.
X.
Та ні!
промайнуть синьоокі сни.
Але й не прокинеться лихтарня…
Не забризкають мою спідницю
тротуари
під крапання осінньоі мжички.
Не піду я віяти повією
по проспектах, по мостах.
Забита моя доля шлюхи
рухом.
Я дивлюсь на вас —
на вас простітутки
