пісчаная пустеля без води
Мій дух не запалив світанком тіло,
і тіло знову ссуть кроти.
Я ваша матір і сестра
лежу у пристрасти
брудних обіймах.
— Ганьба землі!
А ну бо крик в повітря:
— Повстаньте всі!
Наш дух не знав іще руіни,
там буйно рух ще не косив.
Гей, революцію для духа!
Так вам говорить
колишня
шлюха.
XI.
Ще не видко нікого на тирсі
по за плесами соняшних вод,
і зажурний в провалля схилився
сподівання жіночого гльод
На межі з запитанням самиця.
…Хай вам флюгером плоть буде́.
— Я не хочу лишень окотиться
— Я не хочу цього й для людей.
