Сторінка:Микола Хвильовий. Досвітні сімфонії (1922).pdf/69

О, сине мій! О, сине мій!
Я — Магдалина! Ти — Палій.
Ударь смичком — я хочу з вітром…
…у вільний дух і плоть повірте!

Горить, пашить на небі кокс
і запланетився мій поклик.
Я вірю в сяйво Волосожара —
і вже бредуть понуро вовки
я вірю в елєктричний блиск —
і наречений кличе нас.
Я бачу —
 вже здихають хмари
 безцвітні маси.

VIII.

Проклямація 2-а

---

Товариші комуністи!
Станьте зі мною поруч
і знову в сурми:
 — Меч!
Іде мій ворог
 буденний час
Лишень від вас
 чекаю я поради
і оборони.
Ах, зоря моя так стогне — стогне: