А то з повітрям ніс веде переговори
і баско б'ється в грунт моя жага,
бо з кобилиці льється сонце.
Я бачив ніжки під кущем
… бунтарка — кров: експрес на волі
Прохав і плазував —
іще! іще!
А обрій росплескав солодкий стогін
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
|
Ах, я не зрівняю пахощі своєі блюзи —
ані з поглядом синім коханки,
ані з смаком першого вистріла,
ані з мукою в тих журавлях,
Моя блюза пахне —
вугіллям
… до гавані летіла хвиля
— віялом — а там розбилась
і потонула над морем.
Коли це було?
— Ат!
То — пахне моя блюза —
вугіллям.
Моя буденна блюза — і погляди сині коханки,
що вмить помутніли від шторму
…в поглядах синіх коханки
стогнуть пороги
…в поглядах синіх коханки
в муках рожеві дороги.
