Ні! „Сила солому ломить“, —
а іхня воля
за гратами біляозерного виховання.
Ах, я знаю цю в'язницю.
У ній і мені — атому мільоноголового тіла
було гарно гріться
на коміні з жеврівшими колоссями.
Я згадую: волошкова тиша,
дзвіночки в вербах шарудять похило,
а легіт припоясав межі,
розпустивши бузкові крила.
Іржали десь на луках коні,
і так боязко було кинути голосівку…
Хотілось забрести до самих фараонів
і дмухати на нетутешню музику.
Все це я знаю… Має насолоду і пелюшковий сморід.
І от на годину
у ланцюжку чоловічого життя
ви маєте ще раз посьорбати
отрути.