АХ, ЯК МЕРТВО.
Ах, як мертво навкруги, як мертво,
Запеклися на залізі уста іржи
Пеленає революціі мовчазні жертви
Моіх думок роспатланий кужіль.
Застигла тиша і скиглить
Круків примарною печаллю…
Невже не можна запалити
Тебе, заводе, хоч одчаєм?
В зубах шматок у вальківниці —
Це рейка, і не родилась так,
А рот давно роскритий пічці
Губою Пятий не хитав.
Цвірінькає піддашша горобцем
І переможно небо тулиться до скла.
І навіть сонце тут несе яйце
І зімнього і літнього числа.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
|
