Цю сторінку схвалено
Слово „повстання“ таємне
Чув я, як в тирсі давно
Вечір збентежений темний
Скиглив повстання зерном.
В грудях на серці зростала
Хвиля бурхлива – живець
Подих скорботи невдалий
Здатний не був вже на герць.
Також схопив я повстання
В жвавих ланах громовиць,
Чув я повстання в зітханні
Кволих байдужих телиць.
Щось ще гойдається в думці —
Що? Небеспека, не варт?
Солодко вмить перегнуться
Щастя підхопити вжарт.
Слово „повстання“ палюче,
Блискавка грізна, зросло —
Бачиш, як певно, жагуче
Світ обгортає крилом?..
