Цю сторінку схвалено
У полі голосить мати
Така худенька мати в зморшках,
А на душі у неі волохато,
І отцвітають синьоокі волошки.
Дивиться на шляхи жахні —
Завели іі сина Олелька…
Ой ви заводи й шахти
Буду я з вами без веселки.
Які ж то, які ж то тайни,
Крають матерне серце
І коли ж іі син ростане,
Як голубка, що у височіні в'ється?
Не розуміє матуся що се,
Коли рух до офіри прийде
І голосить худенька, голосить,
Як той старець-вигнанець Овідій.
