Сторінка:Микола Хвильовий. Досвітні сімфонії (1922).pdf/10

Цю сторінку схвалено
КЛАВІАТУРТЕ.

Клавіатурте розум, почуття і волю —
клавіатурте!
Шукайте метрополію свідомого життя.

Собака почуває проміння сонця,
а ти — о, чоловіче — ти знаєш блиск
 байдужих зорь?

Кінцеві межі кучугурять
і вишкіряються з пітьми,
а там нікчемність: атом — нуль
… Куди це вітер так війнув
 з пітьми?

Пустіть по тирсі Арімана
свій гострий нюх
Пізнайте все в віках і над віками.

Майдани в марности загрузли —
 у калюжах
… не мітінгуйте мій патос!
Бреде склизька і мрячна осінь.