ці дні пощастило нормально спостерігати на станції.
Дивно виглядає після хуртовини місцевість. Там, де вчора було рівно, сьогодні снігові гори; тундру вкрили заструги з гострими гребінцями, ніби океан під час штурми — хвилі. А льодові простори океану вкриває товстий шар снігу, що здається за нагромадження чудернацьких масок.
Все це разом, на тлі полярних присмерків та красивої завіси північного сяйва на обрії, створює незабутню, чарівну картину полярної зими.
Високо в повітрі, вздовж берегів острова, крякаючи, пролітають рідкі полярні ворони — єдина птиця, що лишається тут взимку.
Морем, на південь, прокладено новий слід першої нарти, що пішла на промисел після хуртовини.
Навкруги нас, на безкрайніх просторах, розляглося величне мовчання…“2/IX. Нарешті сьогодні скінчили розвантажувати судно. Ще днів чотири, й „Літке“ залишить заточину „Роджерса“. Наші нові паса-
