Сторінка:Микола Трублаїні. До Арктики через тропіки. 1931.pdf/378

Цю сторінку схвалено

ринка натягла сталеві линви крижаної кітви, як струну. Обидві машини працювали на повний хід. Старший помічних матрос Шейко та паровичник Балабан сиділи на кризі, креслили крейдою якісь знаки на бортах і кричали, що „Літке“ рухається. І справді, за півгодини ми вирвалися з криг більше, ніж на півтора фути. До останку натягли линву крижаної кітви, а стрілка манометра біля казанів перейшла червону риску дозволеного тиску, й швидкість руху проґресивно збільшилась.

За 40 годин після того, як попали в обценьки, ми вирвались. Пробилися близько півмилі назад і зупинились.

21/VIII. Те саме. Сьогодні вп'ятьох ходили в кригу й, приблизно за милю від судна, під величезним 3-саженним торосом, надибали стовбур сосни, що напочатку вважали за ведмедя, або моржа. У нас зброї не було й тому, побачивши щось жовтувате серед криг, вирішили йти просто на нього й, коли то буде ведмідь, так усім разом кричати, а коли він не злякається, то розбігатись у різні сторони. Але то був не ведмідь, а значно