на те що він знає, або хоч такого, котрого хто зна, як він і де вчив. За для цёго не слід би лінуватися тим, котрих вибрали у попечителі школи, поїхать у город, та розпитаться по людях, в управі, училищному совіті і де там трапиться і знайти такого гарного вчителі, як ото казали.
4.) Збори на школу треба розкладати не по душам, або по дворам, бо тоді і самий багатий і самий бідний будуть платити однаково; першому ж нічого, але другому той збір буде дуже вадить. Треба змислити іншій роб розкладки. В роменському і на побережжі в золотоношскому повітах де яки громадські збори розложуються так: на зборні кожний сам каже, або єму накидають кілька він зможе платити збору на те-то, і потім по ёго казці записують у книгу, те що він повинився давати; а по тій вже книжці і троші правлять на що там треба. Найменшій збір з одного хозяйства що року бува сороківка (гривенник), найбільшій 3–5 карбованців. Або й так роблять: збірають по громадському ж таки приговору який збір од парі і десятка, тобто так: кожний, хто має одну, дві, чи там кілька пар коней, волів, або корову
