обставин відмінюють ся не тільки мови, але й самі люди, будова їхнього носа і рота[1], а тим самим і їхня манера вимови слів.
Люди самі не постерігали і не постерігають, що вони роблять, вимовляючи одні слова так, а другі инакше. А вони роблять славетну роботу: завдяки їм копичились і копичать ся відміни в їхній мові. Накопичують ся потроху, цілковито неспостережено, але накопичують ся.
І от, через такі відміни, через додатки нових слів, та через инакшу вимову старих, давня батьківська мова в новій вітчині поволі усе робилась тай робилась нетакою як була раніш. Вона все відмінювалась тай відмінювалась. Діялось се поволі, але всеж таки діялось. Тай тепер дієть ся в усїх народів, які тільки не жиють на світі. Окрім того декотрі стародавні слова з оббігом часу просто пішли в занебуть, як і тепер те саме з ними дієть ся. Поволі, забулась сила стародавніх слів. Сі забуті слова заступлені новими, котрі більш відповідали хвилі часу. Але й нові слова не всі йдуть у далекій оббіг. Декотре слово буває в ужитку у людий тільки невеличкого дістрикту. От як зявляють ся на світі нові мови. Починаєть ся се з дрібничок та баґательок з відмінної вимови всіляких слів.
Про великі відміни в мові треба великого шмату часу. Про більші відміни треба й часу більше. Кільки ж того часу треба, щоби з одної мови сотворилась цілковито инакша мова? Уже було сказано, що в багатьох мовах подибали однакові корені в багатьох словах і досить подібні між собою будованя речень. Ось, приміром, в понижче наведених мовах добачили се і довели пунктуально і з певностею: в мовах славянських, німецьких (тевтонських), іранських, в мові вірменській, грецькій, латинській, кельтській, литовській та санскритській. Усі сі мови мають спільну назву: арійські мови. Ся подібність в тих мовах
- ↑ Приміром, в зимних краях мешканець полудня лекше застуджуєть ся, ніж людина з півночі, котрі звикли до студені.
