.
Далі, широко вживали його крім металевих виробів з різьбою та карбуванням і в орнаментації на папері.
Зразок такої орнаментації - заставки див. в „Лейтургіаріоні“ Лаврського друку 1750 року зшиток * Б (Передмова до читача). Рівнозначна заставка є і в „Евангелії“ 1707 року і в „Псалтирі“ 1715 р. стор. 191. Обидві Київського друку (мал. 36).
До України зазначений мотив прийшов на металевих виробах далеко раніш, ніж на паперових, і широко вживано його було на протязі всієї першої половини XVIII стол., аж поки не замінили його соковитими і вигаданими завитками стилю рокайль.
Але у всіх зразках металевої техніки акант має дуже сухі, гострі, як швайка, кінці. Тимчасом у заставках листи були соковиті, кінці їхні з ледве помітними гостряками, а иноді й зовсім заокруглені, а рівчачки на початку листів — округлі.
Можливо, що так почали обробляти звичайний акант взагалі, через те що більше знали форму дубового листка.
А форма аканта, чим далі в географічному і хронологічному порядкові: від місця та часу свого народження, все більше втрачає первісні свої форми, як це й трапилося, коли перейшов він у Росію та на Україну, в таких творах, що вийшли з-під руки майстрів не „академічного“ походження, або близького до них, що про них і йде розмова.
58
