книжці: „Зерцало отъ писаюя Божественного“, друкарні Троїцько-Іллінського манастиря 1705 р. Це один з найкращих творів української гравюри.
Можливо, що тому самому майстрові, який виконував осганній герб Мазепи, належить і робота герба Захаржевського (мал. 14), що вміщений на книжці Jana Ornowskiego „Bogaty... Wirydarz“... лаврського друку 1705 року. І та й друга праця належать, оскільки можна гадати, зважаючи на композицію і особливо на техніку гравюри та на розуміння її, великому майстрові Інокентію Щирському, особливо коли пригадаємо, що Wirydarz має праці і обидві композиції показують таке велике розуміння краси, декоративности, якого так бракує нашому часу й яке ще раз свідчить про великий розвиток ритовництва та гравірувального мистецтва на Україні в XVII та XVIII стол., а разом з цими дисциплинами і всього мистецтва.
Майже всі такі герби супроводяться віршами, що в більшості поясняють символи та емблеми гербових знакив, иноді цікавимч не лише з боку вітійства, але й по суті. Герб Пановъ Киселовъ“ в книжці „Тріодіон“ Львівського друку М. Слезки, 1624 року, один з таких (мал. 15).
Отже ритини герб в, з одного боку, багато прикрашали книжку, з здругого — прославляли ім’я тих, що підтримували книжну справу, або їй співчували, та ім я тих, що Щирського. Чудово в визначалися на держави и своїй, громадськіи, або иншіи якій роботі.
Ледве чи буде хто сперечатися, що найвидатшша роля герб!в у книжці — це орнаментальність, окраса самої книжки і на цю деталь у видавничій справі в XVII, а також і в XVIII столітті видавці й друкарі найбільшу звертали увагу.
Иноді на зворотному боці трапляються — правда рідко — і композиції, що нагадують своєю складністю такі, як композиція на одному з аркушів Апостола 1695 року
лаврського друку (мал. 16), ґрунт якої цілком декоративний, — але в який вкладено багато символики й розказу, до яких були великими прихильниками наші попередники.
43