різні, немає жодної частини, що-б своїми формами або рисунком точнісінько відповідала другій. На одному боці бачимо дельфіна, а йому на другому боці відповідає инша голова з вухами; на капітелі пілястри з одного боку—путто, а з другого голова грифа і т. д. Так само й усі деталі. Таке піднесення творчої діяльности, коли в звичайну, вікової формації композицію вноситься „вільність“— своє „я“,—явище остільки-ж цікаве, як і цінне. Воно ще раз свідчить про повноту думки та творчої діяльности в майстрів свого часу.
Ритина з технічного і композиційного боку багато має негативних рис, це до повної міри свідчить про те, що рамку роблено швидко, коли майстрові не було часу подбати про чепурне виконання: техніка трохи недбала, але смілива, малюнок хоча й певний, але не доскональний, композиція грамотна, але не доведена до кінця, поле за орнаментом превалює над самим орнаментом, і тому здається він сухуватий, рідкий; штрихування брутальне.
Не зважаючи на всі ці негативні сторони, рамка проте робить гарне вражіння: вона грамотно виконана й приємна.
За дуже рідку композицію вихідного аркуша у виданнях Львівських та Київських треба вважати такі композиції, як вихідні аркуші у виданнях „Номоканонъ“ Львівського (Сльозка) друку 1646 року, „Сѵnоwісъ“ Інокентія Гизеля лаврського друку 1680 року, „Леѯикон“ Супральського друку 1722 року, а також „Акафист с канонами“ друку 1747 року (лаврський). Аркуші в цих виданнях облямовані рамкою з орнаментів друкарського набору з зірочок, сонця та місяця, з окремих маленького розміру гілочок, листів, пуп’янків та инш. В цих рамках почувається нові ті впливи у книжному мистецтві, що не прищепилися надалі й зосталися тільки на шкіряних палітурках книжки, звідки, власне кажучи, й зійшли на сторінки вихідного аркуша. Такими окремими наборами маленьких гілочок та квіточок на Україні взагалі орнаментовано палітурки. А в
окрасах на вихідних аркушах ці орнаменти великої ролі не грали.
26
