| 4) Дошка в пюпітра чиста і з двох тільки передніх боків намальовано товщину. | Крім намальованої лінією товщини, з боку від апостола, по краю дошки йде рівнобіжна з нею лінія. |
| 5) Перо в каламарі довге, гостре. | Перо коротке, обрубане. |
| 6) Під сувоєм на пюпітрі лежить якась річ, ніби шматок паперу. | Немає. |
| 7) Між апостолом і пюпітром на полі невідомий знак (ініціял). | Немає. |
| 8) Штриховка тіни півкулястої нижньої бази на пюпітрі, що стоїть перед апостолом, має форму иншу ніж у Виленському виданні. | Зовсім инша форма і штрихування менш певне. |
Крім зазначених особливостей, що відразу-ж впадають у вічі, є і в рамці, і в апостолі багато чисто технічних дрібниць, що разом з зазначеними свідчать про окремі походження кожного зразка, кожного кліша. Тому думка, що подали її попередні дослідники Ровинський[1] та Стасов[2], що відразу могла-б здатися за правдиву, про перехід одного й того самого кліша з друкарні Московської до Львівської й далі до Виленської або Острозької не має підстави.
Було вже сказано, що композиція рамки має в своїх основах італійські форми, але до цього треба додати, що де-які зазначені вже особливості показують, що майстер, який компонував рамку, мав німецьку художню освіту: „пузаті“, непропорційно витягнені стовпи, складні капітелі, на них перекладина, цвітник на перекладині і инші деталі італійцеві не властиві. Цих частин, що в такій композиції не належать італійському стилю доби Відродження, можна не мало знайти в творах німецьких майстрів.
І справді, в одного з видатних у свій час майстрів-ритовників, що працював у першій половині XVI стол. (†1542 — 7 р.), в учня славетного А. Дюрера — Erhard'а Schoen[3], що жив у Нюренберзі, знаходимо композицію рамки дуже близьку; майстер виконав її мабуть в році 1523.
20
