текстові тільки загальної форми арочку в середині між бічними подобіями пілястрів.
На ритині Львівського Апостола бачимо півциркульну ніби арку, що спирається на дві бічні пілястри. Основи цих пілястрів закриті колонами, що стоять попереду, з їхніми базами.
Колони, що стоять на першому плані перед пілястрами — складної форми: після бази йде частина колони з перетяжкою, що ніби-то стає за ніжку яйцюватої вази з акантовими поясками зверху й знизу. Потім за нею тягнеться вгору фуст колони, він кінчається досить складною капітеллю так званого композитного стилю. Капітелі несуть на собі малесеньку тоненьку перекладину.
На цій ритині ми бачимо такі художні досягнення: пілястри правильних пропорцій, відношення деталів їхніх (як от рамок) до загальної маси — правильне; профілювання карнизів над пілястрами — грамотне й дуже гарне. Не менш правильні й пропорційні постаменти під колонами й їхні деталі.
Коротко — всю композицію витримано в тих пропорціях, що їх потрібує стиль, до якого належить така форма; все це свідчить про те, що майстер цього твору взяв для своєї роботи гарний зразок чистих архітектурних форм, що не попсувались від невмілих передатчиків, які компонували запозичені зразки. Я хочу сказати — що майстер брав зразок не проміжний, а з першоджерела.
Всі пропорції арки з пілястрами та базами, а надто деталі самої арки і так звані йоники (або ови), а також стилізований орнамент, що тягнеться по колоні арки, орнаментація бази з типовими вазонами (цвітниками) та акантовими листами в їхніх характерних композиціях, витриманість профілів і правильні відношення рамок в пілястрах та постаментах до загальної маси цілої композиції — все це безперечно й ясно свідчить про італійський стиль доби Відродження в його чистих формах, з яких нашу композицію й запозичено.
Отже є в цій композиції одна деталь, що порушує суцільність цього вражіння: маю на увазі дві „пузаті“ колони, що стоять перед пілястрами, і так ні до чого підвищені. Вони несуть на своїх складних і досить вигадливих, —
18